Якби ми не крутили, але уся сутність Євангелія у Любові. Не тільки в тому, що Бог нас полюбив, нас створив, нас відкупив, нам дарував нове життя після того, як ми самі Його відкинули, не тільки в тому, що Він нам обіцяв Своє Царство вічної Любові. Але також в тому, що Він нам сказав, відкрив, що наше щастя любити Його. До цього Він привчав вибраний народ Своїм Законом, але у Новому Завіті дарував нам Свого Духа, щоб ми любили.
Тому, коли християнство зводять до молитов, до проповіді чи пошуку правди, до гарного місця в цьому світі, то не тільки нічого не розуміють, але і забувають про саму людину. Ми живемо в світі, де тріумфує смерть і страждання. І є лише два варіанти реакції на це: або закрити очі і намагатися так, наче цього всього нема: смерть, хвороби, проблем; або поринути у світ любові: допомагати, боротися, підтримувати — любити.
І це не тільки питання віри, образу Бога чи призначення людини і її життя. Це питання гідності людини. Хто я? Випадковість? Чи я подібний до Бога і може змінювати долі інших. Не просто творити, залишаючи після себе часто нікому непотрібні твори мистецтва, чи я справді щось можу змінити у цьому світі. Не просто допомогти, але дійсно торкнутися серця іншої і зробити її щасливою. Це питання самої сутності людини, а не тільки її зовнішності та відношення до світу та Бога. Це питання того чи може людина насправді бути щасливою. Чи може людина жити і посміхати цьому світові, попри усі випробування та негаразди. Хто ти є людина? Чи ти лише вітер, якій не має місця і прихиляється то до одної, то до іншої. Чи ти можеш бути вірною? Чи ти можеш бути відмінною від цього світу та його проявів: боротьбі за життя і самозбереження? Це питання якості людини. Її внутрішнього. Того, що не можна виміряти медичними приладами. Того, що має значення лише для самої людини і її Бога. Того, що можуть не помічатися сусіди і не розуміти рідні. Це питання серця. Чи є воно? Чим живе людина?
І серед цього натовпу велетнями постають святий Максиміліан Кольбе, блаженна Мати Тереза, свята Тереза з Ліз’є, свята Тереза Авільська, святий Альберт Хмельовський, які не просто молилися і не грішили, але віддали все життя для любові. Витратили все дощенту, нічого не залишаючи собі. І що саме страшне Бог перевів їх через таке випробування, що вони нічого не отримували від своєї любові. Свята Тереза з Ліз’є пройшла випробування невіри існування Бога, Якого любила понад усе. Брат Альберт зовсім не дочекався ніяких результатів своєї праці. Данієль Комбоне бачив, як його мрія рушить. Мати Тереза переживала страшну внутрішню пустку, а свята Тереза з Авіли бачила стан тогочасної Церкви. Вони ніколи не бачили сповнення своїх прагнень.
Але так, як написано у Святому Писанні — Бог знайшов їх гідними Себе. Не тому, що вони вірили, любили чи проголошували Євангеліє словами чи ділами милосердя, а тому, що вони Його не зреклися навіть у страшних випробуваннях. Тому Церква завжди з такою повагою відносила до мучеників і ісповідників. Не тому, що бачила приклад впертості та фанатизму, лише тому, що бачила в них вірність Любові до кінця. Навіть, якщо будеш мене вбивати, я все одно буду любити Тебе!
І в цьому вся Євангелія. Не любити тих, які люблять мене. Не бути приємним до тих, які мені подобається. Це не спілкуватися з дівчатами, якщо ти молодий священик. Це щось набагато більше. Це певний героїзм. Готовність віддати своє життя не за тих, хто твої друзі — лише вороги. Ті, які тебе не розуміють, які насміхаються з тебе, які беруть тебе на кпини. Це бути вірним там, де ця вірність є слабкістю, де вона свідчить про те, що ти нічого не можеш змінити, але ти все одно поруч, ти не покинеш, ти не відступиш. Любов, яка не вірить в смерть. Любов, яка не признає поразок. Любов, яка йде на смерть, щоб зберегти когось: і це навіть не та, яку ти любиш понад усе, а взагалі чужа тобі жінка.
Ось у цьому Євангеліє, ось у цьому любов. А усі ці “ти — мені, я — тобі”, це все людське. Ти мені подобаєшся, тому я тебе люблю. Ти мені приємний, ти приносиш у моє життя радість, тому я приймаю тебе. Справжня любов — це висіти на Хресті, бо тебе відкинули, тебе не зрозуміли, тебе здали і зрадили. Ось тоді ти щось можеш говорити про любов. А доки тебе частують печивом, посміхаються і пропонують гроші, можна говорити про приязнь, про відносити, про людську любов; але Божа Любов це щось зовсім не таке. Це спроможність дивитися ворогові в обличчя і говорити йому правду. Це жити не по законам цього світу “око за око”: ти мені зробив добро — я тобі зроблю, обростати зв’язками і приймати чорне за біле, бо це “свої”. Любов це йти проти течії, бо твій Бог проти абортів, розлучень, перелюбу, нових тенденцій. Така любов старомодна, несмішна. Але така любов спроможна і мертвого повернули з того світу і зцілити хворого. Бо це справжня любов. Лише вона гідна Бога. І від такої любові не може Він відвернутися, бо це так насправді Його Любов. Як пише Йоан від Хреста, той хто любить прагне, щоб той кого він любить, перетворився у ньому, а він сам навпаки став такій, як кого любить. Дивна логіка любові.
Шкода, що ми до неї не доростаємо. Що вже навіть проста милостиня стає верхом шляхетності і чимось надзвичайним. Що це все, що я тепер написав здається таким далеким, бо кладе край моїм планам на моє життя: відпочинкові, задоволенням. Така любов просто не знаходить місця у моєму житті, бо посуває мене геть з мого життя. Я маю думати про іншого, а про себе зовсім забути. Нічого такого — лише Він. Лише Його Воля, лише Його прагнення. Так справді треба вміти любити!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сначала исцелись сам Словом Божьим, а за тем выходи проповедовать. А то у нас по церквам и другим общественным местам полно слипков, расслабленных и иных, духовно увечных, которые имеют смелость поучать Христа, как следует понимать слово ,,святость" или ,,праведность". Не позорься перед людьми, дружище! сначала исцелись сам, а за тем на собственном опыте предлагай другим метод достижения истины и света своей душой и телом! Комментарий автора: Чи не те саме говорили Христові?!
олег лисица
2016-07-04 12:24:59
Христос исцелял от всякой болезни, какой бы не был одержим человек. То есть вам нужно исцелиться, тем самым доказав собою, что вы раскаялись в собственных обнаруженных грехах и приняли Слово, как реальное спасение от тех душевных проблем, в которых вы в настоящее время реально находитесь. За вами окончательное решение, как и свобода выбора: оставаться во тьме нынешнего состояния разумения и телесных недугов; или просветить себя и утвердить в себе слово Божье, исцелившись им. Комментарий автора: Те, що Ви пишете неправда. Так Христос не зцілив як пишете Апостола Павла від його проблеми. Здоров’я тілесне не є свідченням приналежності до Христа та участі в Його благодаті. Багато святих були хворими. Якщо Ви це відкидаєте, то Ви нічого не розумієте в благодаті і Євангеліє. Мені жаль Вам
олег лисица
2016-07-04 18:28:16
В таких случаях я говорю себе и небесам: как жалко!как жалко! я ничего не могу поделать!
олег лисица
2016-07-04 18:41:10
Лет десять назад я считал больных несчастными, а сейчас - опасно одержимыми. Точка.
Во имя Отца и Сына и Святого Духа - Валерий Бартахов Прочитав журнал я не нашёл в нем никаких упоминаний о Духе Святом. На мой вопрос: Вспоминают ли на служениях лютеране о Святом Духе? Ответили, что при начале и окончании богослужений говорят: «Во имя Отца, Сына и Святого Духа». – Фактически знаний и практики о крещении и получении Духа Святого лютеранская церковь не имеет.
Владимир Проворов, когда просит читателей посмотреть на лютеранскую церковь, то пишет во фразе «нашу Церковь», Церковь - с прописной буквы. Прописной буквы достойна только Церковь на небесах. – Ибо Церковь на небесах и тот, кто принял на земле Духа Святого, свободны от тех недостатков, которые брат Владимир раскрывает в своей статье. Нерадивые и не принявшие Духа Святого христиане переполнили церкви на земле: Поэтому лютеранская церковь и другие религии не были весомой преградой для прихода Гитлера (сатаны) в мир. А чтобы не оказался наш дальнейший труд бесполезным, необходимо лично каждому утром и вечером свою земную жизнь вверять: Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Никакой бес, никакой дух и никто не сможет захватить обманом вашу душу и тело, если вы доверитесь Богу или Христу и Духа Святого примете: И нерадивые христиане не смогут скрыть своих действий от тех, кто получит Духа Святого.
И сказал Господь: «Кто-нибудь из вас, имея друга, придет к соседу в полночь и скажет ему: Сосед! дай мне взаймы три хлеба, ибо друг мой с дороги зашел ко мне, и мне нечего предложить ему: А тот изнутри скажет ему в ответ: Не беспокой меня, двери уже заперты, и дети мои со мною на постели; не могу встать и дать тебе. Если, говорю вам, он не встанет и не даст ему по дружбе с ним, то по неотступности его, встав, даст ему, сколько попросит. И Я скажу вам: Просите, и дано будет вам; ищите, и найдете; стучите, и отворят вам. Ибо всякий просящий получает, и ищущий находит, и стучащему отворят. Какой из вас отец, когда сын попросит у него хлеба, подаст ему камень? Или, когда попросит рыбы, подаст ему змею вместо рыбы? Или, если попросит яйца, подаст ему скорпиона? Итак, если вы, будучи злы, можете даяния благие давать детям вашим, тем более Отец Небесный даст Духа Святого просящим у Него» (Лук.11:5-13; Матф.3:11; Мар.1:8; Лук.3:16; Иоан.1:33; Деян.1:5; 11:16; 1Кор.12:13).
