Сегодны день заполнен для меня мечтами,
что подарить на день рожденья маме?
Что подарить? Охапку свежих роз восторг,
иль нежной орхидеи лепесток?
Не знаю,что сказать,как выразить словами.
Моя душа любовью к ней полна,
но если не благославлю ее я Божьими Словами,
то чаша ее жизни не будет тaк полна.
Благословляю тебя,мама,заветы Божии хранить
И Господа Христа и только одного его любить!
Он даст тебе нетленное богатство,
которое ценнее золота иль серебра.
Он сокрушит в тебе любое рабство,
твоих врагов прогонит навсегда!
И вместо скудости ума и пустоты,
Он даст тебе венец премудрости и красоты!
Пускай неумолимы жизни лет,но я их не считаю,
в моей душе всегда ты молодая!
Когда войду в Небесный я покой,
в прекрасном городе Иерусалиме,я помашу тебе рукой
Ты ожидай меня под плодоносною маслиной.
Тебе я лилий принесу,
и много теплых слов еще тебе скажу!
Marina Ulianova,
USA
Цель моих проповедей объединить всех христиан в молитве, чтении
Слова Бога. Цель моих проповедей поделится теми дарами , которые дал мне Господь. Истинные христиане не склонны к словопрениям. Они не показывают свое превосходство по своему религиозному положению, но объединяются вокруг слова Бога у них нет споров о том, кто прав? . Помогают друг другу наставлениями в вере и вдохновляют других .
Поддерживают друг друга и в радости и испытаниях, не стремятся показать себя достигшими. Всегда славят Бога.
Прочитано 10252 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
